09.04.2020


Гр.02/17.03/17. 08/19

                                                            Ранкова гiмнастика

Для юнаків  (вправи з гімнастичною палицею)
1. В. п. – стійка, палицю вниз. 1-4 – чотири кроки на місці, палицю на груди; 5-8 – чотири кроки на місці, палицю вгору; 9-12 – чотири кроки на місці, палицю вниз. Повторити 1 раз.
2. В. п. – стійка ноги нарізно, хватом за кінці палицю за голову. 1 – стійка на носках, палицю вгору; 2 – в. п. Повторити 6 разів.
3. В. п. – стійка ноги нарізно, хватом за кінці палицю за голову. 1-3 – три пружинистих нахили ліворуч; 4 – в. п.; 5-8 – те саме ліворуч. Повторити 6-8 разів.
4. В. п. – стійка, палицю вгору. 1 – праву ногу вперед, палицю вперед; 2 – в. п.; 3 – присід, палицю вперед; 4 – в. п.; 5-8 – те саме лівою ногою.
5. В. п. – сід, палицю вгору. 1 – сід ноги нарізно, нахил уперед-ліворуч; 2 – в. п.; 3 – сід ноги нарізно, нахил уперед-праворуч; 2 – в. п.; 3 – сід ноги нарізно, нахил уперед-ліворуч; 4 – в. п. Повторити 6 разів.
6. В. п. – стійка ноги нарізно, ріки вниз, хватом палиці за кінці вгору; 1 – палицю вгору; 2 – нахил, палицю вперед; 3 – випрямитися, палицю вгору; 4 – в. п. Повторити 3-4 рази.
7. В. п. – стійка, палицю на груди. 1 – стрибок, палицю вгору; 2 – в. п. Виконати 25-30 стрибків.
8. Ходьба на місці, поступово сповільнюючи темп.
Для дівчат 
1. В. п. – о. с. 1-8 – вісім кроків на місці, високо піднімаючи стегно; 9-16 – вісім стрибків на місці, руки на пояс; 17-24 – вісім кроків на місці.
2. В. п. – о. с. 1 – руки вгору; 2 – напівприсід (пружинячи) руки назад; 3 – стати, праву назад на носок, руки вгору; 4 – в. п.; 5-8 – те саме лівою назад. Повторити 4 рази кожною ногою.
3. В. п. – стійка ноги нарізно, руки за голову. 1-2 – напівприсід на лівій, два пружинисті нахили праворуч, руки вгору; 3 – стійка ноги нарізно, руки вгору; 4 – в. п.; 5-8 – те саме, ліворуч. Повторити 4-6 разів.
4. В. п. – сід. 1 – сід зігнувши ноги, руки на гомілки; 2 – сід кутом; 3 – сід зігнувши ноги, руки на гомілки; 4 – в. п. Повторити 8-10 разів у повільному темпі.
5. В. п. – сід в упорі ззаду. 1 – упор лежачи, праву ногу вперед; 2 – в. п.; 3 – сід ноги нарізно, нахил вперед; 4 – в. п.; 5-8 – те саме лівою ногою. Повторити 8-10 разів.
6. В. п. – о. с. 1 – руки в сторони; 2 – випад правою, руки перед грудьми; 3 – поштовхом правою, стійка на лівій, праву вперед, руки в сторони; 4 – в. п.; 5-8 – те саме лівою. Повторити 6 разів.
7. В. п. – стійка, руки на пояс. 1 – стрибок у стійку ноги нарізно правою; 2 – стрибком змінити положення ніг у стійку ноги нарізно лівою; 3 – стрибком у стійку ноги нарізно; 4 – стрибком у в. п. Повторити 8 разів (32 стрибки).
8. Ходьба протягом 30-40 секунд.

Гр.  02/17 

Тема: Баскетбол  .


1.Фізична культура.Дистанційне навчання.Баскетбол.  Посилання на вiдео -  

https://www.youtube.com/watch?v=CsArCeNG5UE




Гр . 03/17

Тема : мiнi футбол 

1. ІСТОРІЯ ВИНИКНЕННЯ МІНІ-ФУТБОЛУ (ФУТЗАЛУ)
2. наочний матерiал з гри у мiнi футбол :   Посилання на  вiдео  


https://www.youtube.com/watch?v=LR_wOZyFzAI

1. ІСТОРІЯ ВИНИКНЕННЯ МІНІ-ФУТБОЛУ (ФУТЗАЛУ)

10 березня 1993 р. стало видатною датою в житті українських шанувальників міні-футболу (футзалу). Саме в цей день в Дніпропетровську пройшла установча конференція зі створення Асоціації міні-футболу (футзалу) України, де її першим президентом було обрано завідувача кафедри футболу Національного університету фізичного виховання і спорту України, професора – Г.А. Лісенчука. А вже наступний рік (1994), став роком створення збірної команди України і виходом її на міжнародну арену. А лише рік по тому, восени 1995 року в Туріні (Італія) наша національна збірна стає срібним призером відбірних ігор і потрапляє в фінальну частину чемпіонатів Світу і Європи.

У січні 1996 року вона стала п’ятою в фінальній частині чемпіонату Європи, а в грудні 1996 року блискуче провела 8 матчів фінального турніру Чемпіонату світу і повернулась на батьківщину з бронзовими медалями, за що 10 гравцям команди було присвоєно звання "Майстер спорту міжнародного класу", а головний тренер Лісенчук Г.А. отримав звання "Заслужений тренер України". Крім цього Олександр Москалюк був нагороджений "бронзовою бутсою” як третій бомбардир чемпіонату, пропустивши вперед тільки двох бразильців.

Не менш блискуче виступила в ці роки і молодіжна збірна України, яка літом 1996 року виграла в фінському місті Юваскуля бронзові нагороди чемпіонату світу, а в 1998 році привезла із далекої Португалії золоті нагороди чемпіонів світу.

Хотілось би відмітити чудову гру наших футболістів Ігоря Москвичева, Олександра Косенко, Сергія Корідзе, Георгія Мельникова, які отримали високу оцінку закордонних спеціалістів.

У чемпіонаті Європи з міні-футболу ( футзалу), який проходив у Москві в лютому 2001 року, збірна команда України завоювала срібні медалі, поступившись в фіналі чемпіонам світу — збірній Іспанії в додатковому часі. Сергій Корідзе, видатний майстер футзалу, став кращим бомбардиром чемпіонату Європи.

Після вдалих виступів наших збірних на міжнародній арені міні-футбол (футзал) стає все більш популярним видом спорту. В міні-футбол (футзал) починають грати від малого до великого, від школяра до керівників міністерства, банкірів і підприємців.

У країні починають проводитись першості серед команд першої і другої ліги, серед юнаків і ветеранів. Міні-футбол (футзал) включають в програму І Всеукраїнських літніх спортивних ігор, а студентські команди змагаються на Кубок Президента України. Виконуючи вимоги "Цільової комплексної програми розвитку футболу в Україні на 1997-2000 роки", продовжується робота по створенню регіональних Асоціацій міні-футболу (футзалу), яких на сьогодні налічують близько двадцяти.

Асоціація міні-футболу (футзалу) проводить велику роботу по підготовці суддівського та інспекторського корпусів. На кафедрі футболу Національного університету фізичного виховання і спорту України створюється комплексна наукова група (КНГ) для науково-методичного забезпечення збірних команд  з міні-футболу (футзалу), випускається методична література на допомогу тренерам і гравцям.

У містах Києві, Одесі, Харкові, Донецьку, Сумах, Іллічевську та інших відкриваються відділи з міні-футболу ( футзалу) ДЮСШ.

Все це показує, що міні-футбол  (футзал) в Україні завоював велику популярність і знаходиться на правильному шляху розвитку.

Досягнення

ü  Перше місце на міжнародному турнірі "Каттара 94" (ОАЕ, 1994).

ü  П’яте місце на Чемпіонаті світу серед молодіжних збірних команд (Кіпр, 1994).

ü  Друге місце на міжнародному турнірі "Петербурзька осінь" (Росія, 1994).

ü  Володарі кубку на міжнародному турнірі "Кубок Донбасу" (Україна, 1994).

ü  Переможці 12-го традиційного міжнародного турніру "Артус-Кап" (Німеччина, 1995).

ü  Срібний призер відбірних ігор Чемпіонату Європи (під егідою УЄФА) і світу (під егідою Ф1ФА) серед національних збірних команд (м. Турін, Італія, 1995).

ü  П’яте місце в фінальній стадії Чемпіонату Європи серед національних збірних команд по міні-футболу (фут залу) (Іспанія, 1996).

ü  Перше місце на міжнародному турнірі з участю 48 команд "Граау - 96" (Голландія, 1996).

ü  Переможець міжнародного турніру "Кубок великого Дніпра" (Україна, 1996).

ü  Перше місце на міжнародному турнірі "Київська Русь" (Україна, 1996).

ü  Бронзові медалі на Чемпіонаті світу серед молодіжних збірних команд (Фінляндія, 1996).

ü  Бронзові медалі на Чемпіонаті світу серед національних збірних команд (Іспанія, 1996).

ü  Переможець міжнародного турніру "Граау - 98" (Голландія, 1998). S Володар Кубку на міжнародному турнірі "Фландрія Кап" (Бельгія, 1998).

ü  Чемпіони світу серед молодіжних команд (Португалія, 1998).

ü  Срібні медалі на Чемпіонаті Європи (Росія, 2002).

ü  Бронзові медалі на Чемпіонаті світу серед молодіжних збірних команд (Угорщина, 2002).

ü  Золоті медалі на чемпіонаті світу серед студентських команд (Пальма де Мальорка, 2004).

ü  Четверте місце на чемпіонаті Європи серед національних команд (Чехія, 2005).

ü  Трете місце на молодіжному Чемпіонаті світу (2006).

ü  ¼ фіналу на чемпіонатах Європи серед національних команд (Угорщина, 2010, Хорватія, 2012 та Бельгія, 2014) та ¼ фіналу на чемпіонаті світу (Таїланд, 2012).

Гр.09/18

Тема : Бадмiнтон 

1.    Бадмінтон,теорiя.

Грати в бадмінтон можна на рівному майданчику або галявині, гра не потребує якогось спеціального обладнання. Вона розвиває у старших дошкільників швидкість, спритність, витривалість, силу м'язів рук, ніг і тулуба, координацію рухів, окомір.

Для гри в бадмінтон потрібні ракетки і волан відповідно до віку дитини. Під час гри важливо правильно тримати ручку ракетки, бо від рухів кисті залежить точність ударів по волану. Дитина тримає ракетку перпендикулярно до землі, охоплюючи ручку всіма пальцями, великий палець зліва. Цей спосіб дає змогу відбивати волан зліва, справа й зверху, не переміщуючи ручку (мал. 43).

Перед тим як вчити техніки ударів по волану, діти мають опанувати правильну стійку бадмінтоніста. Дитина стоїть на обох ногах, трохи зігнутих у колінах, ліва нога на півкроку попереду, ракетка в правій руці, обід її трохи піднятий вгору, перпендикулярно до землі.

Дуже важливі для навчання дітей ігри в бадмінтон вправи, що розвивають спостереження за воланом, вміння влучати по волану центром поверхні ракетки. Одна з початкових вправ — жонглювання воланом. Дитина, утримуючи ракетку струнною поверхнею паралельно землі, кладе волан на її середину і починає підбирати його короткими ударами кисті вгору на відстань 0,5-1 м, намагаючись не впустити на землю. Рекомендується виконувати по 10-15 ударів по волану лицьовою і тильною частинами ракетки. Для правильного жонглювання воланом, що відлітає в різні боки, дитина повинна весь час рухатися по майданчику: підбігати, пересуватися приставними кроками, стрибати з однієї ноги на іншу тощо. Під час переміщення в лівий або правий бік треба уникати перехрещування ніг, бо це може призвести до втрати рівноваги й падіння.

Усі удари по волану з лівого та правого боку виконують легким уривчастим рухом руки. Під час удару наче «навалюються» на волан, рухаючись разом з ракеткою трохи вперед (мал. 44).

Удар над головою застосовують під час подачі, а також тоді, коли треба відбити волан, що летить над головою. Підняту вгору ракетку нахиляють кистю руки назад (під кутом 30-45°) у лівому суглобі, і коли волан наблизиться до неї на 25-30 см, різким рухом кисті виконують удар. Рука при цьому випростовується, вага тіла переноситься вперед на ліву ногу (мал. 45).

Перед виконанням подачі дитина тримає волан у лівій руці за головку між великим і вказівним пальцями, рука майже пряма. Під час подачі волан вільно випускається з пальців назустріч руху ракетки, тулуб при цьому злегка нахиляється вперед.

Оволодівши елементарною технікою та прийомами гри в бадмінтон, діти починають грати вдвох. Бажано, щоб спочатку партнером дитини був підготовлений гравець. За правилами кожний з учасників гри ударом ракетки спрямовує в бік партнера волан, відбиваючи його якомога точніше.

Діти підготовчої до школи групи можуть грати в бадмінтон через мотузок, натягнутий між двома стояками або через сітку заввишки 120-130 см на майданчику (5x10 м). Діти по черзі відбивають волан через сітку (мотузок). Якщо той, хто виконує подачу, допустив помилку (волан впав на свій бік майданчика або за його межі), - подача переходить до іншого гравця. Якщо помилився той, хто захищається, тоді дитині, яка подавала, зараховується очко. Гра продовжується до 5,7 або 10 очок (за домовленістю). Виграє той, хто першим набере цю кількість очок.

У цю гру грають один на один або двоє на двоє (кожному гравцеві креслять зону, за яку він не заходить, щоб не заважати партнерові).

Настільний теніс

У настільний теніс діти грають у підготовчій до школи групі. Ця емоційна, жвава, цікава для них гра розвиває швидкість, спритність, витривалість, силу та швидкість реакції.

Для гри потрібний відповідний інвентар: стіл, ракетки, сітка з металевими стояками, целулоїдний м'ячик (діаметр 3,63-3,83 см). Поверхню столу фарбують у темно-зелений колір, щоб на цьому фоні краще виділявся білий м'ячик. Довжина стола – 250-270 см, ширина – 130-150 см, висота – 65-70 см. Його встановлюють на дворі майданчика, влітку обов'язково під навісом.

Стандартні ракетки бажано вкоротити (ручку на 2 см і на 0,5 см діаметр), щоб дитині було зручніше її тримати. Вага ракетки у межах 150-200 г. Для опанування технікою гри важливо, щоб кожна дитина мала ракетку і м'ячик.

Ознайомлення з грою починають з розучування способу три­мання ракетки: три пальці (мізинець, підмізинний і середній) охоплюють ручку; великий – на одній частині ракетки, вказівний – на іншій (мал. 46).

Спочатку діти вчаться виконувати підготовчі вправи до гри: прокочувати м'яч ракеткою по підлозі й тенісному столу (один одному), виконувати різноманітні удари ракеткою по м'ячу. Потім підбивають ракеткою м'яч вгору. Для цього його підкидають вгору і, коли він опускатиметься вниз, підставляють ракетку. Слід застерегти дітей від сильних і різких ударів і попередити, що для виконання цієї вправи потрібно тільки підставляти ракетку злегка підбивати м'яч. Те саме стосується ударів ракеткою по м'ячу з відбиванням його від підлоги. Вдаряють по м'ячу злегка, щоб він не підскакував вище пояса. Потім можна вправлятися самостійно біля стінки. Складніша вправа, порівняно з попередніми, - передавання м'яча один одному ударами ракеткою, коли діти мають стояти на відстані 3-4 м і підставляти ракетку під м'яч, що летить, злегка відбиваючи його.

У настільному тенісі застосовують різноманітні удари по м'ячу. Дошкільникам досить оволодіти найпростішим з них: поштовхом зліва і підставкою справа, накатами з правого і лівого боку.

Для виконання поштовху зліва треба стати на відстані одного кроку від стола, тулуб трохи нахилити вперед, ноги злегка зігнути в колінах, ракетку тримати паралельно сітці на рівні пояса. Удар виконується в момент відскакування м'яча трохи вище від сітки – права рука (зігнута в початковій фазі) виноситься вперед одночасно з рухом тієї самої ноги і, випрямляючись у ліктьовому суглобі, наносить удар по м'ячу. Під час удару центр ваги тіла переносять на праву ногу; плечі дитини упівоберта до лицьової лінії стола, ліва рука трохи нижче від правої; кисть руки, що тримає ракетку, в момент удару згинається з випрямленням ліктя, при цьому ракетка набирає положення, паралельного сітці.

Підставка справа – це також найпростіший технічний прийом. Під час удару ракетка зустрічає м'яч на самому початку відскакування – в напівпольоті. При цьому напрям польоту м'яча залежить від кута нахилу ракетки. Стійка дитини біля столу подібна до стійки під час удару поштовхом зліва.

Коли діти оволодівають технікою виконання ударів поштовхом зліва і підставкою справа, можна переходити до вивчення складніших ударів – накатів зліва і справа.

Накат зліва – атакуючий удар, один з основних у сучасному настільному тенісі. Вихідне положення для виконання удару таке саме, як і для виконання поштовху зліва. Удар виконується швидким рухом ракетки вперед – вгору і вбік з одночасним поворотом кисті руки. Після закінчення руху рука йде вперед-вгору і вправо. При цьому тулуб повертається у бік суперника з одночасним випрямленням правої ноги.

Накат справа виконують зі стійки упівоберта до столу лівим плечем вперед: центр ваги на лівій нозі, що виставлена вперед. Рука з ракеткою відводиться вправо-назад. Удар по м'ячу виконується рухом, спрямованим вперед-вгору. У момент удару по м'ячу лікоть трохи зігнуто, а кисть руки виконує додатковий рух, який легко може змінити напрям польоту м'яча. Рух закінчується біля лівого плеча над головою.

Після того як діти оволодіють основними ударами, що застосовуються в настільному тенісі, можна перейти до навчання подачі м'яча. Ракетку треба нахилити верхньою частиною до столу та ударити по м'ячу. Спочатку м'яч подають без відскоку від столу з відстані 10-15 см від сітки. Потім розучують подачу з відскоком від столу: дитина підкидає м'яч трохи вгору, б'є по ньому з нахилом верхньої частини ракетки так, щоб він, відскочивши від столу, перелетів через сітку на протилежний бік. Оволодівши ударами та подачею м'яча, діти переходять до двобічної гри.

Дошкільники грають у настільний теніс за спрощеними правилами. Гравець підкидає м'ячик рукою і б'є ракеткою так, щоб він, ударившись об поверхню столу, перелетів через сітку й торкнувся половини столу суперника, який відбиває м'яч. Очко дістає той гравець, з подачі якого суперник не зміг відбити м'яч назад на його половину столу (попав у сітку або за межі столу). Приймати м'яч з повітря, тобто до того, як він удариться об поверхню столу, не дозволяється. Кожний гравець виконує п'ять подач підряд, після чого подає суперник. Якщо той, хто подавав, влучить м'ячем у сітку і м'яч залишиться на його боці, він втрачає очко, а його суперник очко виграє. А коли суперник не зможе відбити після подачі м'яч, він програє очко. Якщо під час подачі м'яч зачепить сітку і перелетить на половину столу суперника, ця подача не зараховується, треба виконати її ще раз.

Гра складається з трьох партій і триває доти, поки один з гравців першим не набере 10 очок.